твій

твоя́, твоє́.

1) Займ. присв. до ти. || Належний тобі. || у знач. ім. твоє́, твого́, с. Те, що належить тобі. || Який виходить від тебе; зроблений, створений, написаний, сказаний і т. ін. тобою. || Який стосується тебе. || Такий, як у тебе, власт. тобі. || Признач. тобі. Твоє місце. Твоя доля. || У якому чи поблизу якого ти живеш. Твоє місто. Твій край. || У якому ти береш участь, вчишся, працюєш і т. ін. Твої змагання. || До якого ти належиш.

2) Який перебуває в родинних або дружніх, близьких стосунках із тобою. || у знач. присудка. || Уживається в кінці листа в знач.: відданий тобі.

3) у знач. ім., розм. твій, твого́, ч. Чоловік, одружений з тобою. || твоя́, твоє́ї, ж. Жінка, одружена з тобою. || твої́, твої́х, мн. Батьки, родичі або інші близькі тобі люди.